Моє божевілля спливає свічами
І тіні лякливо забились в куточки
Очей, що чекають на лагідний доторк,
Навзаєм по ранам отримують сіллю.
Моє божевілля: плодючі рівнини
Чекають на руки до праці голодні
А небо холодне сміється над сином,
Що цвяхи іржаві кидає у ріллю.
Моє божевілля – це мрії юначі,
Що ледь розгорнувши потужнії крила
Забились об мури, об мури нестачі
На поміч покликавши божевілля.
Моє божевілля – надумана сила,
Що тішиться нею слабкий та убогий…
Розбиті дороги, мости перегнилі
Ведуть напрямки у моє божевілля.
Хай струни кричать, може трапиться диво,
Гармонія вправить реальності диски,
По норам із писком розлізуться білі
Щурі… І розтане моє божевілля.
Та де там! Під чорним промінням контролю
Біліють кістками замучені тіні
Розумних думок… Тільки мозку дозвілля
Плекає терпляче моє божевілля.
