Чорні діаманти на віях вечірніх заграв
Блищать.
Чорними косами дощ в білу землю упав,
Щоб постать.
Біле полотнище хмар розірвав блискавок стан
І зник.
Скрикнула птаха, погляд упав в океан
І в крик.
Повітря вплавило звуки в оправу снів
І тихо бринить.
Під серця напружений стук і спів
Завмерла мить.
Ножі автострад розтяли кавуни полів
І сік
Стікає до моря трав і снів
І рік.
Крізь скло по лезу ножа, через полів кавун,
По білій землі через коси дощу під спів тих рік,
Під білим полотнищем хмар, переповнений дум,
У діамантах заграв іде чоловік…
2005-2011
