Коли у хворобі палає тіло,
Як жар той спалить іржу невіри,
Як під іржею так променисто
Засяє знову гаряча криця
Удар безсоння і вибух іскор,
Дзвенить у вухах відлуння тиші
Гаряча думка все вище й вище.
Якщо хвороба запалить тіло
Вогнем небесним, вогнем плавильним.
Та перетопить буденних явищ
Звичайну глину
У скло чарівне думок невпинних.
Та розуміння чийогось промінь
На гранях тонких веселку зродить,
Така хвороба хай не відходить,
Хай палить…
Жар цей – Дарунок Бога.
