Ти впав без сил, реве ще смерч утрат,
Ще б'ють лежачого безжалісні удари,
Згадай, молю, ти – світлого солдат,
Ти – той що розганяє хмари.
Свинцем на землю пада голова,
У небі очі не віднайдуть пари,
Згадай: могутні в серці є слова,
Ти – той що розганяє хмари.
Поглянь, як гаснуть вогники в імлі,
Як простір поглинає морок свари.
Ти ж був мостом від неба до землі.
Ти – той що розганяє хмари.
Візьми ту силу, що в живім дріма,
Забудь про біль, забудь про давні чвари.
Нажахано здригнулася пітьма…
Піднявся той, що розганяє хмари.
І скеля знов напружено гуде,
Наповнюються руки світлим жаром.
Край неба розгорівсь, ударив де,
По хмарам той , що розганяє хмари…
1996
