Крива береза на моїм болоті,
Крива береза, безсоромно гола.
У щільниках гудуть натужно бджоли…
Крива береза на моїм болоті.
Крива береза… тихий стогін плоті.
А ти крізь ніч летиш, летиш до мене,
Крізь ніч чарівну,та гаї зелені…
Крива береза на моїм болоті…
Крива береза… Твої ніжні ноги
Поранив в темряві жорстокий терен
І краплі крові на моїм порозі,
Посіяні, немов жертовні зерна.
Крива береза… Відчиняю двері,
Впадаю ниц… Це ти? Моя богине?
Я знаю : щастя є і пісня лине.
З берези лине пісня солов*їна!
Лиш пісня щастя, та чарівна пісня тиші…
Цілую я твої розкішні шати
Цілую аромат лілей ніжніший,
Тебе не можу я не цілувати.
Крива береза – безсловесний свідок.
В твоїм волоссі – зоряна корона…
Тебе кохає світ і ніч боронить…
Тебе обходять стороною біди.
За тебе я кидаю на терези
Свій розум,силу і свою фортуну.
Я блазень твій і завойовник – гун…
Та марно все… Ти зла – крива березо!
Крива березо, ніжний твій цілунок
Переростає в шал сплетіння ліній,
Кричить чекання, закипає трунок…
А на березі заіскрився іней…
І вибух породив між нами Всесвіт…!
Через серпанок зір твоє обличчя,
Таке потомлене, таке щасливе,
Я закарбую в серці на сторіччя!!!
