А потім ти чекатимеш на скрип,
У темних коридорах половиць…
І ти почуєш: голос враз захрип,
Почуєш ти, як серце пада ниць.
Почуєш, як пульсація долонь
Відлунює ударами дверей:
Не тронь мене, не тронь, не тронь, не тронь…
Але й не покидай мене… ти чуєш? Гей!
З глибин душі підніметься тепло
Й заплутається у тенетах мрій…
А потім буде битись буревій
Гарячих слів об безнадії скло.
А потім буде волокно думок
Тугим клубком снувати в голові,
Й молитиме зробить останній крок
Твоя тендітна постать у вікні.
